співвідношення моралі та закону у сократа

2,19 Mb.Сторнка5/9Дата конвертац26.09.2011Розмр2,19 Mb.Тип Схож         5         Тема V.^ КЛАСИЧНИЙ ПЕР¶ОД ГРЕЦЬКО· Ф¶ЛОСОФ¶· Сократ Школи Сократа Платон Античний платонзм Арстотель Перипатетики Ключов слова алетейа данойя докса ейдос енергя епстеме естезис метафзика морфе ноезис ойся поесис праксис псюхе сома софя софросне фронезис Сократ Сократ (470ЂЂЂ399 рр. до н.е.) ЂЂЂ афнський флософ, один з найбльш вдомих мислителв у свтовй стор. Хоч вн був автором, «який нчого не писав», як влучно висловився Фрдрх Нцше, його можна по праву вважати засновником афнсько школи флософ, творцем антрополог та критичного способу мислення. Сократ наново тематизував флософський пошук, зробивши основним предметом флософ не природу й космос, а людину й основи морал. Вн створив новий спосб «далогчного мислення» та запропонував «запитання» як метод пзнання, замсть подання «списку вдповдей», як це було у досократикв. Суперечливу й трагчну фгуру великого грецького флософа ми бачимо у творах його учнв (Платона й Ксенофонта), а також у комед Арстофана «Хмари». Спочатку, будучи учнем софств, Сократ засвов метод вльно безкомпромсно дискус та критичного ставлення до будь-якого висловлювання, чи то флософствування, проблеми морально-етичного вибору, чи то мркування про природу краси. Але досить скоро вн здйсню свй епохальний епстемологчний поворот, виступаючи як проти «докси» (рзноголосся ндивдуальних думок), так  проти релятивзму софств. За Сократом справжн, стинне знання досяжне  воно засноване на знанн принципу блага. Тобто стинне знання завжди доброчесне, а доброчеснсть завжди стинна. Афнський флософ намагаться, всупереч ученням софств про принципову вдноснсть стини, встановити обЂЂЂктивну систему флософського знання, побудовану на логчно обAрунтованих мркуваннях. Якщо флософи-доксографи займалися натурфлософю та космологю, то Сократ намагаться розробити основи теор пзнання, «епстемолог», для обAрунтування самого знання. У центр його уваги так проблеми: якими  умови снування стини?, якими  умови отримання об'ктивного знання?, яким  спосб утворення загальних понять? З цими пошуками по Ђязан й деяк парадоксальн афористичн висловлювання флософа: «Пзнай самого себе», «Я знаю тльки те, що нчого не знаю». Одню з головних причин неможливост продуктивного пзнання, самопзнання та самовдосконалення афнський флософ вважав наявнсть акраз. Згдно з Сократом акразя (akrasia) ЂЂЂ це буквально «погана сумш», свдчення нестриманост емоцй, бажань або слабкост вол. Це сукупнсть умов, в яких люди дють суперечливо й непослдовно, вважаючи, що вони володють абсолютно правильним знанням щодо правоти свох дй. Сократ вважав, що доброчесн вчинки вдбуваються з безпосереднього розсуду блага (добра), тобто всупереч «акразйному» впливу. Сократ вдомий також винаходом оригнального методу встановлення стини, який вн назива «майвтикою» («мистецтво повивально бабки»). У Сократа це щось на зразок «пологодопомоги» при вдшукуванн стини. На вдмну вд нших, бльш раннх флософв, вн не намагаться подати стину в готовому вигляд, але завжди повльний  терплячий, «витягу»  з свдомост спврозмовника, за допомогою далогу з своми опонентами, зштовхуючи одну думку з протилежною. Флософ використову парадокс та роню, далектику, дедукцю, риторику у форм лукаво-навного запитання. Ус ц засоби потрбн для досягнення головно мети ЂЂЂ виявлення обЂЂЂктивних, непорушних, стинних основ знання, буття, блага, людсько гдност. Реконструкця флософ Сократа ускладнена тим, що, як зазначалося вище, вн принципово не писав флософських текств. Найбльш повне уявлення про його погляди можна отримати, вивчаючи тексти Платона. Основна проблема поляга в тому, що Сократ  Платон були конгенальн, тому очевидним чином вддлити флософю Сократа вд флософ Платона (особливо раннього й середнього перодв) на концептуальному рвн складно. Критичне мислення Сократа, долаючи вков забобони традицйного суспльства, зрештою пдривало авторитет  владу. Це не могло не викликати негативно реакц з боку можновладцв, як охороняли суспльн нститути, мфологю та ритуали афнського суспльства. Мелет, Ант, Лкон звинуватили Сократа в пдрив основ державност й моральност, у «розбещенн умв молодого поколння», зневаз основ традицйно релг. Вирок був не на користь Сократа. Його обвинувач виграли процес,  Сократ був засуджений до смертно кари. Вн мужньо зустрв несправедливий вирок, ухилившись вд утеч, пдготовлено його друзями й учнями. Великий грецький мудрець вважав за краще пдкоритися закону, нехай навть  несправедливому, та прийняв смерть з флософським споком, випивши до дна чашу з отрутою цикути. Ц драматичн под описан у творах його кращого учня Платона «Апологя Сократа»  «Федон». Життя та смерть Сократа виявилися знаковими подями не тльки для класично грецько флософ, але й для вропейсько флософ  свтово культури загалом, показуючи й передбачаючи долю тих мислителв, хто, подбно до Сократа, мав мужнсть вдмовитися вд конформзму, компромсв, добробуту й самого життя заради пошукв стини. Псля смерт Сократа

В. В. Буряк Антична флософя

Тема V.^ КЛАСИЧНИЙ ПЕР¶ОД ГРЕЦЬКО· Ф¶ЛОСОФ¶· - В. В. Буряк Антична флософя